Вийшовши заміж, я дуже скоро помітила скупість свого чоловіка. Подарунки та гроші, які ми отримали на весілля, були під його жорстким контролем. Обговорення використання цих коштів завжди призводило до опору з його боку.Спільне життя до весілля не виявило цієї риси. Це, здавалося, посилилося з його проблемами на роботі, коли його компанія зіштовхнулася з фінансовими труднощами.
Вдома Денис запровадив жорсткий режим економії, який насамперед стосувався мене. Я могла вільно витрачати гроші тільки в найнеобхідніших ситуаціях, наприклад, коли мені потрібна була нова білизна.Моє невдоволення зростало з кожним днем, що призвело до конфронтації, коли я кинула виклик його жорсткому контролю над нашими фінансами.
Незважаючи на його захисну позицію та міркування про економію та можливу втрату роботи, я відчувала себе маргіналізованою і заздрила щедрішим стосункам своїх друзів і подруг.
Переломним моментом стала поломка нашої пральної машини. Я розглядала це як можливість нарешті замінити її, але Денис наполягав на ремонті, вкотре посилаючись на традиційні економічні причини. Я різко висловила своє невдоволення, що призвело до серйозної сварки.
Його нездатність бачити далі своєї нинішньої роботи та розглядати інші можливості посилює моє невдоволення, підштовхуючи мене до думки про розірвання шлюбу.
Моє терпіння досягло межі, і я тепер чітко розумію, що не можу продовжувати жити в умовах такої ощадливості.