Останнім часом я почала помічати дивні події у своєму будинку: предмети зникали чи переміщалися з місця на місце. Це було так незрозуміло, що я, природно, подумала про щось надприродне. Проте здебільшого я схилялася до раціональнішого пояснення і вирішила встановити камери спостереження, не повідомляючи про це нікому, адже моя довіра вже була підірвана. Якось начальник дав мені можливість піти з роботи раніше, тому що я мала поїхати на день народження подруги за місто.
Після повернення, відчуття, що щось не так, посилилося. Я одразу перевірила записи з камер та обімліла від побаченого. На екрані було чітко видно, як мій колега входить до моєї квартири в компанії невідомої дівчини. Їхнє веселе проведення часу в моєму домі змусило моє серце битися в унісон з прискореним диханням. Після того, як колега провів дівчину, він почав забиратися, а потім улаштувався на моєму дивані як у себе вдома.
Я негайно звернулася до поліції. Коли його допитали, він без вагань зізнався, що 3 місяці тому він таємно скопіював ключі від моєї квартири та регулярно проводив тут час з різними дівчатами. «Як ти міг так вчинити?» – спитала я його, коли ми зіткнулися у відділенні поліції. «Я… Я думав, що ти ніколи не дізнаєшся. Мені було нудно, а твоя квартира здавалася ідеальним місцем», – плутано відповів він, не дивлячись мені в очі.
Я була в найсильнішому здивуванні. Ніколи б не подумала, що колега, з яким я ділила обідній стіл та робочі проекти, може порушити моє особисте життя настільки грубо та безрозсудно. Цей інцидент став для мене цінним уроком про те, як важливо бути обережною та уважною до того, де й поряд з ким я залишаю свої ключі. Тепер я знаю, що безпека мого будинку – це перш за все моя відповідальність.