Прийшовши додому, Микита зіткнувся з Ганною, звинувативши її в тому, що вона засмутила його матір, яка стояла за його спиною. Ганна, дивуючись, стверджувала, що гадки не має, про що мова… За кілька годин до цього свекруха, Олена Вікторівна, зателефонувала Ганні, мимохіть згадавши, що знаходиться в їхньому районі після відвідування ринку, і виявила бажання зайти. Ганна, вихована в дусі поваги до старших, не змогла відмовити, хоч і почувала себе пригніченою частими візитами свекрухи.
5 років тому Олена продала свою простору квартиру, не порадившись з сином Микитою. Минув час, і зі зростанням цін на нерухомість вона виявилася спроможною дозволити собі лише кімнату в комунальній квартирі, нехай і розташованій у центрі міста. Тим часом Ганна отримала квартиру від батьків у подарунок одразу після закінчення навчання. Після весілля візити Олени почастішали з піврічних майже на щотижневі, що ставило Ганну в складне становище. Вона хотіла зберегти мир, але її обтяжували голосіння Олени щодо умов життя у комунальній квартирі.
Під час свого останнього візиту свекруха прийшла з продуктами і швидко почала нарікати на свої житлові умови, натякаючи на простір та комфорт квартири Ганни. Зрозумівши інсинуації свекрухи, Ганни спробувала відмахнутися, наголосивши, що їй потрібна квартира як робоче місце, і вона не зацікавлена в тому, щоб ділитися своїм простором. У відповідь Олена погрожувала поскаржитися Микиті, сподіваючись використати своє становище матері. Того вечора Олена драматизувала свої претензії.
Микита, повіривши матері, не зрозумів точку зору дружини – і розгорілася спекотна суперечка про права, власність та сімейну динаміку. Усвідомивши неможливість примирення, Ганна заявила про свій намір розлучитися, вирішивши жити так, щоб її бажання та кордони шанувалися. Рішення було важким, але визволяючим. Більше того, Ганна твердо вирішила в майбутніх відносинах віддавати перевагу власному благополуччю та душевному спокою, започаткувавши своє нове життя.