Олена та її чоловік Дмитро прожили разом багато років, але останнім часом вона почала відчувати, що між ними з’явилась дистанція. Вони ніби жили у паралельних світах, і Олена не могла зрозуміти причини. Якось, гуляючи вулицею, Олена зустріла Ігоря, давнього друга Дмитра. Ігор завжди був близьким до їхньої родини, і раптом у Олени з’явилася думка, що він може знати щось про причини їхнього віддалення. “Здрастуй, Ігоре. Можна з тобою поговорити?” – Звернулася вона до нього.
Ігор здивовано підняв брови, але кивнув: “Звичайно, Олено. У чому річ?” “Я помітила, що Діма став якимось відстороненим. Ти не знаєш, що з ним відбувається?” – Олена дивилася на Ігоря з надією на розуміння. Ігор зітхнув і подивився на неї зі співчуттям. “Олено, Діма переживає важкий період на роботі. Він не хотів тебе турбувати своїми проблемами.” “Чому він не сказав мені про це? Я його дружина, я мушу допомагати йому,” – Олена відчула суміш полегшення та розчарування.
“Він не хотів завантажувати тебе своїми проблемами. Але, гадаю, йому буде легше, якщо ти підтримаєш його,” – відповів Ігор. Повернувшись додому, Олена вирішила поговорити із Дмитром. “Дімо, я зустріла сьогодні Ігоря. Він мені розповів про твої труднощі на роботі. Чому ти мені нічого не говорив?” Дмитро виглядав здивованим. “Я не хотів тебе турбувати, Олено. Я думав, що впораюся сам.”
“Ми разом у всьому, Дімо. Нам важливо ділитися і добрим, і поганим,” – тихо сказала Олена, беручи його за руку. Той вечір став поворотним моментом у їхніх стосунках. Дмитро та Олена зрозуміли, що їхня сила – у відкритості та підтримці один одного. З того часу вони стали більше спілкуватися, ділячись своїми радощами та переживаннями, що зробило їхній зв’язок лише міцнішим, а проблеми – менш значущими.