Нещодавно я купив квартиру після того, як шість років працював по 12 годин на день за кордоном. Ми з дружиною були раді новому будинку, але незабаром зіткнулися із напруженими стосунками із сусідами. Вони запросили нас приєднатися до чату мешканців, де ми дізналися про багатодітну сім’ю, яка потребує допомоги у нашому будинку.
Сім’я, що складається з матері та шістьох дітей, розраховувала на допомогу сусідів, оскільки батько втратив роботу через нечесність. Сусіди, за винятком цієї родини, планували зібрати для них гроші як подарунок до Дня святого Миколая. Багато хто погодилися, але я відмовився. Це викликало тертя, оскільки сусіди очікували, що кожен зробить свій внесок.
Вони не могли зрозуміти мою позицію: чому ми, маючи скромний дохід, повинні утримувати дорослого чоловіка, здатного працювати, але того, хто вирішив цього не робити? Я вірю в самодостатність та відповідальність, особливо коли йдеться про виховання дітей. Дуже важливо забезпечувати їх, але не за рахунок чужої благодійності.
Моя відмова від пожертвувань призвела до незручності у відносинах із сусідами, які не побачили, що сім’я, можливо, користується доброю волею суспільства. Я співчуваю дітям, але залишаюся при своїй думці, що кожен має насамперед намагатися подбати про себе сам. Тепер сусіди вважають мене незговірливим, не розуміючи яких зусиль мені коштувало забезпечити майбутнє власної родини.