Римма тепло привітала чоловіка Арсенія з днем народження і подарувала йому подарунок – срібний ланцюжок з хрестом – саме те, що він хотів. Незважаючи на початкову радість Арсенія і вдячність за дорогий подарунок, враховуючи їх нинішнє фінансове становище, Римма запевнила чоловіка, що купила його за вигідною ціною. Святкування тридцятого дня народження Арсенія пройшло бурхливо, але наступного ранку він прокинувся з похміллям та спогадами про яскравий сон. У цьому сні він був сильно закоханий у незнайому йому жінку, яку він називав ласкаво “Моє сонечко”.
Сон справив на нього незабутнє враження: він почав повторюватися, супроводжуючись незвичайною втомою і галюцинаціями. Протягом кількох днів стан Арсенія погіршувався, що у нслідку призвело до тривожного явища: одного разу він побачив у дзеркалі відображення іншої людини. Цей дивний інцидент, а також подальші появи обличчя тієї самої людини змусили Арсенія замислитися над зверненням за професійною медичною допомогою. Але він все ще вагався, побоюючись поміщення до лікувального закладу…
Тим часом Ганна, займаючись домашніми справами, згадувала про приготовану нею особливу вечерю, яку її покійний чоловік Тарас так і не спробував перед своєю трагічною смертю. Саме в цей момент на порозі її будинку з’явився чоловік, який назвав її “Моїм сонечком”, а себе – Тарасом, хоча виглядав зовсім інакше. Але в результаті цей чоловік підтвердив свою особистість, поділившись настільки особистими подробицями, про які могли знати тільки двоє.
Тарас пояснив свій прихід у тілі іншої людини, виявивши бажання побачити її востаннє перед остаточним відходом на той світ. Він розповів, що на ньому саме той ланцюжок, який колись подарував йому Ганна – і який вона продала після його смерті. Емоційне возз’єднання було недовгим, оскільки Тарас, поважаючи життя справжнього власника тіла, Арсенія, вирішив, що настав час йти… Андрій прокинувся пізно вночі, нічого не пам’ятаючи про те, що сталося.
Взявши телефон у руки, він виявив у ньому відео від Тараса, в якому той дякував йому за розуміння, вибачався за завдані незручності і радив більше не носити ланцюжок. Наслідуючи пораду, Арсеній відразу відчув полегшення і поступово повернувся до звичного способу життя. Наступного дня, з великою цікавістю доїхавши до місця, яке він відвідав під час свого “сну”, Арсеній зустрів там Ганну. Їхня розмова була недовгою: Арсеній просто віддав Ганні ланцюжок її чоловіка, побажав їй удачі і пішов…