Сумно констатувати, що останнім часом у нашому суспільстві значно збільшилася кількість нахабних людей. Нещодавно я став свідком подібної ситуації і це мене сильно обурило, тож сьогодні я і хочу вам розповісти, щоб ви теж не терпіли такого і не стояли осторонь. Мені цікаво, звідки у людей береться стільки ненависті та негативу, щоби таке творити?! Одного разу я їхав поїздом у гості до батьків і сів навпроти самотньої милої жінки похилого віку.
Вона нічого не говорила, просто сиділа і виглядала у вікно, милувалася краєвидом. Свою сумочку вона поклала під сидіння, як я зрозумів, щоб вона не заважала. Мене завжди радували такі добрі та світлі люди. Минуло трохи часу і до нас у вагон прийшла провідниця, яка ходила та перевіряла квитки. У нас все було добре, але далі почалося дивне. Бабуся попросила у провідниці допомогти з ліжком, оскільки сама не могла розібратися, та й у похилому віці не дуже легко це все робити.
Але таке просте прохання відразу розлютило робітницю. – Шановна, ви якщо не можете самі себе обслужити, то, може, треба сидіти вдома, а не роз’їжджати тут? Люди вашого віку сидять вдома і в’яжуть шкарпетки, онукам соплі підтирають. Бабуся трохи зніяковіла, проте спокійно сказала, що це входить до обов’язків провідника, тому вона повинна їй допомогти, але жінка продовжила приниження: – А ви так знаєте, що входить до моїх обов’язків? За ті гроші, які мені тут платять, мені просто сидіти треба і не вставати, а не ваші забаганки виконувати. Будете мені тут розумом світити, висаджу на найближчій станції.
Тоді я поставив телефон на стіл, увімкнув відеокамеру. Сам став заступатися за бабусю, і на ці крики втекли й інші пасажири. Насамкінець цього всього мої нерви здали, тому вирішив самостійно допомогти старій з ліжком. Коли ми вже виходили з поїзда на своїй станції, я показав провідниці те саме відео і сказав, що незабаром воно опиниться у керівника. Тепер напевно і за таку зарплату вона не працюватиме.