Ірина радісно розглядала свідоцтво про розлу чення. -Нарешті! -Так, я особисто в цей РАГС більше ні ногою, — кивнув її чоловік. -А як же твоя Альона? Не одружишся на ній? — єхидно запитала Іра. -Я? Ні! Навіщо мені це? -Але сподіваюся, що ти до неї все-таки з’їдеш. -Іра, куди я з’їду до неї в однокімнатну квартиру, де двоє її дітей?
Я взагалі-то люблю комфорт. У нас двокімнатна квартира, в одній будеш жити ти, а в іншій я. Ірину все це не влаштовувало. Але що залишалося робити? Присутність колишнього чоловіка нер вувало. Вона не могла запросити кавалерів до себе додому, до того ж він постійно діставав своїми жартами.
-Слава, так більше не може тривати! Якщо ми будемо жити разом, ніколи не зможемо влаштувати особисте життя! Він подивився їй прямо в очі, і в неї мурашки пішли по тілу. -Особисте життя? Він погладив великим пальцем її по щоці. Вони поцілувалися. Через місяць знову стояли біля будівлі РАЦС-а вже зі свідоцтвами про шлюб. -На цей раз назавжди? — посміхнулася жінка. -Ну, якщо нам знову не стане нудно…