Я вийшла заміж у досить зрілому віці, моєму обранцю теж було вже майже 30. Ми встигли досягти певних кар’єрних висот, потім одразу після реєстрації шлюбу стали жити разом, окремо від батьків. Коли Олег мене познайомив зі своїми батьками, вони справили дуже хороше враження. Було видно, що я їм також сподобалася. Я вже намалювала у своїй голові картину того, який у нас буде чудовий шлюб, які у нас будуть добрі стосунки з рідними мого чоловіка.
Звісно, у процесі сімейного життя між мною та Олегом виникали деякі побутові складнощі. Але я не надавала цьому великого значення, вважала, що у будь-якій ситуації можна знайти компроміс. Коли ми не сходилися, я намагався розмовляти з ним, зазвичай ми приходили до якогось рішення. Тільки в процесі я помітила, що ставлення свекрухи ні з того ні цього змінилося. Ольга Петрівна почала мені грубити, ставитися з якоюсь зневагою. Я не розуміла, що їй зробила до того моменту, як одного разу не підслухала розмову чоловіка телефоном. Він тоді вийшов у під’їзд, коли йому зателефонували, я хотіла йому щось сказати про квартnлату і наблизилася до вхідних дверей, які були трохи прочинені, почула наступне:
– Марина відмовляється щодня сніданки готувати! Вона каже, що я теж пови нен. Вона навіть не зважає на те, що встаю я на годину раніше! Пам’ятаєш я тобі розповідав, що вона і одяг мій не завжди гладить? Хіба це дружина? – Скаржився мій чоловік своїй мамі. Тут все в моїй голові стало на свої місця, мабуть, Олексій ділився всіма нашими розбіжностями. Я особисто вважаю, що такі речі не повин ні виходити з дому, тому його вчинок видався мені справжньою nідлістю. Я настільки образилася, що зібрала свої речі і поїхала до батьків того ж дня, хоч він умовляв мене залишитися.