Моя невістка у питанні виховання дітей мій антипод. Насипить дитині іграшок на килим, а сама сидить у своєму телефоні. Вирішила висловити своє невдоволення, але такої відповіді на свою адресу не чекала. Мій чоловік покинув мене з двома дітьми, коли молодшому було півтора роки. Добре хоч моя мати мені допомагала, бо колишній навіть аліментів не платив. За два місяці після розлучення я вийшла на роботу. Крім основної роботи, я ще знайшла і підробіток, мила підлогу. Орала як тато Карло, щоб у моїх дітей було все: і гарний одяг, і смачна їжа. Ніколи не зупинялася на досягнутому, завжди прагнула забезпечити дітей усім необхідним та бажаним. Коли молодшому виповнилося п’ять років, я віддала дітей до гуртків, щоб вони могли творчо розвиватися. Тому що йшла з ранку і поверталася пізно ввечері, водити дітей у гуртки і приводити додому доводилося матері. Причому я вимагала, щоб діти відвідували гуртки незалежно від погоди та настрою. Звісно, мама була цим незадоволена. Як би там не було, нам із мамою вдалося підняти дітей та дати їм освіту. І ось мій старший син одружений, у нього вже самого син. Два роки. Його дружина, моя невістка, у питанні виховання дітей мій антипод. Сидить удома, у декреті, чоловік забезпечує сім’ю від і до. А займатися розвитком дитини матуся не хоче. Насипить йому іграшок на килим, хлопчик порається з ними, а вона сидить у своєму телефоні. Я намагаюся її переконати, що з дитиною необхідно займатися, що в цьому віці вони вбирають знання та навички як губка воду. А які сьогодні є всілякі іграшки для розвитку дрібної моторики, а які розвиваючі ігри для тих самих планшетів та смартфонів. Наводжу конкретний приклад — інтерактивний «Алфавіт». Дитина тикає кнопки і пізнає світ трьома різними мовами і одночасно вчить літери та слова. Закликаю, посидь із ним, пограй, недовго. По півгодини на день. Ні. Не хоче. «Мій дім – мої правила», відповідає вона мені. Як донести до цієї ледарки, що з сином необхідно займатися?

126

Мій чоловік покинув мене з двома дітьми, коли молодшому було півтора роки. Добре хоч моя мати мені допомагала, бо колишній навіть аліментів не платив. За два місяці після розлучення я вийшла на роботу. Крім основної роботи, я ще знайшла і підробіток, мила підлогу. Орала як тато Карло, щоб у моїх дітей було все: і гарний одяг, і смачна їжа. Ніколи не зупинялася на досягнутому, завжди прагнула забезпечити дітей усім необхідним та бажаним. Коли молодшому виповнилося п’ять років, я віддала дітей до гуртків, щоб вони могли творчо розвиватися. Тому що йшла з ранку і поверталася пізно ввечері, водити дітей у гуртки і приводити додому доводилося матері.

Причому я вимагала, щоб діти відвідували гуртки незалежно від погоди та настрою. Звісно, мама була цим незадоволена. Як би там не було, нам із мамою вдалося підняти дітей та дати їм освіту. І ось мій старший син одружений, у нього вже самого син. Два роки. Його дружина, моя невістка, у питанні виховання дітей мій антипод. Сидить удома, у декреті, чоловік забезпечує сім’ю від і до. А займатися розвитком дитини матуся не хоче. Насипить йому іграшок на килим, хлопчик порається з ними, а вона сидить у своєму телефоні. Я намагаюся її переконати, що з дитиною необхідно займатися,

що в цьому віці вони вбирають знання та навички як губка воду. А які сьогодні є всілякі іграшки для розвитку дрібної моторики, а які розвиваючі ігри для тих самих планшетів та смартфонів. Наводжу конкретний приклад — інтерактивний «Алфавіт». Дитина тикає кнопки і пізнає світ трьома різними мовами і одночасно вчить літери та слова. Закликаю, посидь із ним, пограй, недовго. По півгодини на день. Ні. Не хоче. «Мій дім – мої правила», відповідає вона мені. Як донести до цієї ледарки, що з сином необхідно займатися?

ПОДЕЛИТЬСЯ