Я помітила, що батьки чоловіка навіть і не думають про заповіт, і вирішила поговорити з ними. Ось чим це обернулося

247

Батьки мого чоловіка досить дорослі люди. Живемо ми щасливо і дружно. Але є питання, яке мене турбує. Я думаю, що їм вже пора задуматися про спадщину. Звичайно, так говорити не можна, але я дійсно переживаю. Вважаю, що це дуже важливо. У них немає ніяких проблем зі здоров’ям, проте сімдесят років — не маленькі цифри. Нещодавно я вирішила підняти цю тему і поговорити про майно. Однак свекруха і свекор були не в захваті від цієї розмови. Сказали, що ще дуже рано про це думати, навіть образилися на мене. Але хіба тут є щось образливе? Я просто замислююся про майбутнє,

як і всі нормальні люди. У мого чоловіка є рідна сестра. Ось я і переживаю. Світлана давно живе окремо, але хто знає, що від неї можна очікувати. За весь цей час вона всього пару раз відвідувала своїх батьків, жінка взагалі не гідна цієї квартири. А я завжди жила з ними. Допомагала, прибирала, прала, готувала. Все було на мені. Доглядала за свекрухою, коли вона лежала в лікарні. Кожен день їздила до неї, відвозила їжу і ліки. А їхня донька навіть не поцікавилася здоров’ям своєї матері, не кажу вже про допомогу. І після такого ми повинні ділити з нею спадщину?

Ні вже! Однак батьки чоловіка навіть не замислюються про це. Кажуть, що їм ще жити і жити. Я, звичайно, все розумію, але не можна ж залишати все на останній день. Невже їм все одно на нас і наших дітей? З чоловіком я поки не розмовляла. Але він повинен встати на мою сторону, ніяк інакше. Може бути, він поговорить з ними, і вони погодяться? Все-таки він рідний син і зможе вплинути на них. Я дуже стурбована. Як бути? Що робити, щоб вони зайнялися цим питанням?

ПОДЕЛИТЬСЯ